Соціальні мережі
Підпишіться на наші ресурси, щоб мати легкий доступ і не пропустити найважливіше
Підпишіться на наші ресурси, щоб мати легкий доступ і не пропустити найважливіше

Сьогодні багато сімей стикаються із викликами, які змушують переїжджати, змінювати місце проживання та адаптуватися до нової реальності. Особливо вразливими в цій ситуації залишаються діти. Їм і так нелегко приймати зміни, а перенесене потрясіння та непевність часто призводять до підвищеної тривожності. Як допомогти дітям переселенців пережити цей нелегкий період і підтримати їхню психологічну рівновагу? Ділимося простими порадами з точки зору психології.
Насамперед важливо пам’ятати, що співчуття та надмірна жалість можуть бути некорисними. Діти швидко відчувають щирість — замість співчуття їм потрібна уважність, участь у житті, звичайна людська підтримка. Завдання дорослих і вчителів — не “жаліти” дитину, а дати їй простір бути собою, підтримати у колективі, показати, що вона тут важлива і потрібна.
Нові знайомства та знайдення спільних інтересів допоможуть дітям поступово інтегруватися у класі чи групах. Добре, коли педагоги організовують невеличкі презентації, де кожна дитина може розповісти, чим цікавиться, що їй подобалося в минулому житті, які має хобі. Це дозволяє дітям знову відчути себе важливими, а їхнім одноліткам — зрозуміти нових друзів.
Стрес і тривожність проявляються у різний спосіб. Деякі діти стають більш зосередженими, хтось — навпаки, занадто активними чи навіть агресивними. В основі цих реакцій — звичайна захисна поведінка: психіка шукає спосіб впоратися з пережитим. Якщо у дитини довго спостерігаються закритість, відчуження, посилена тривога, зниження успішності або проблеми зі сном, не ігноруйте ці сигнали. Важливо звернутися по допомогу до шкільного психолога або спеціаліста кризового центру.
Одна з найкращих технік для зменшення рівня тривожності — це дихальні вправи. Регулярна легка дихальна гімнастика допомагає стабілізувати емоції навіть маленьким дітям. Навчіть дитину робити повільний вдих носом на рахунок чотири, затримати дихання на дві секунди, а потім повільно видихнути ротом, також на чотири. Повторіть вправу 3-5 разів — результат ви відчуєте майже одразу. Такі техніки легко впровадити у родинне дозвілля, перед сном або під час хвилювань у школі.
Також корисними є прості заземлюючі вправи: попросіть дитину назвати п’ять речей, які вона бачить навколо, чотири — які може торкнутися, три — які чує, дві — які відчуває на дотик, і одну — яку може понюхати. Це реально допомагає “повернутися” у теперішній момент та відчути опору у реальності.
Дуже важливо дозволяти дитині говорити про те, що вона пережила, навіть якщо їй важко згадувати події. З кожною розмовою негативний емоційний заряд згадок зменшується, а образ минулого поступово згладжується. Не нав’язуйте розмову, але й не уникайте її, якщо дитина сама хоче поділитися. Це допоможе їй почуватися почутою та підтриманою.
Підтримка дітей, які вимушено змінили місце проживання, — це не лише завдання психологів або педагогів, а спільна справа дорослих і дитячого колективу. Пам’ятайте про прості, але дієві вправи, не ігноруйте емоції дітей і будьте поруч, коли вони цього потребують. А ви пробували якісь із цих порад на практиці? Залишайте свої історії у коментарях і діліться досвідом — разом ми здатні зробити світ трішки добрішим і безпечнішим для наших дітей.