Соціальні мережі
Підпишіться на наші ресурси, щоб мати легкий доступ і не пропустити найважливіше
Підпишіться на наші ресурси, щоб мати легкий доступ і не пропустити найважливіше

Ходіння навшпиньках або відчуття «напружених м’язів» у дитини — це не діагноз і не привід одразу починати домашній лікувальний масаж. У малюків, які тільки вчаться ходити, короткі періоди ходіння на носочках можуть бути варіантом розвитку. Але якщо це зберігається, виникає раптово, є лише з одного боку або супроводжується болем, слабкістю чи затримкою моторних навичок, дитину потрібно оцінити.
Під час освоєння ходи діти експериментують із положенням стоп і балансом. Тимчасове ходіння на носочках у ранньому віці може минути самостійно. American Academy of Pediatrics зазначає, що якщо дитина продовжує регулярно ходити на передній частині стопи після приблизно 2 років, це варто обговорити з педіатром.
NHS також описує toe walking як поширене явище у маленьких дітей, яке часто зникає з віком. Водночас стійке, асиметричне або болісне ходіння потребує оцінки.
М’язовий тонус — це не те, що можна надійно визначити лише за відчуттям батьків під час дотику. Справжнє підвищення тонусу оцінює медичний фахівець разом із поставою, рефлексами, рухами, розвитком і ходою дитини.
Напруженість може мати різні причини: від звички або обмеженої рухливості гомілковостопного суглоба до ортопедичних чи неврологічних станів. Саме тому одна й та сама схема масажу не підходить усім дітям.
Запишіться до педіатра або дитячого фізіотерапевта, якщо:
CDC підкреслює: якщо є занепокоєння щодо рухових навичок, тонусу, рефлексів або постави, developmental screening та медична оцінка допомагають визначити причину і потребу в ранньому втручанні.
Не чекайте планового візиту, якщо дитина раптово перестала нормально ходити, з’явилася виражена слабкість, сильний біль, травма, порушення рівноваги або втрата вже набутих рухових навичок. У таких ситуаціях потрібна своєчасна медична оцінка.
М’який масаж може бути приємним і розслаблюючим, але він не є універсальним лікуванням стійкого toe walking, спастичності або неврологічної причини підвищеного тонусу. Якщо потрібна терапія, її вибирають після огляду.
Залежно від причини план може включати спостереження, фізіотерапію, індивідуальні вправи, роботу над рухливістю, ортези, інші ортопедичні методи або консультацію невролога. Те, що підходить одній дитині, може бути непотрібним або неправильним для іншої.
Корисніше не «лікувати тонус», а зібрати інформацію для спеціаліста:
Коротке відео ходи вдома іноді допомагає педіатру або фізіотерапевту побачити характер рухів у звичному середовищі.
Виконуйте саме ту програму, яку підібрали після огляду, і в рекомендованій частоті. Якщо з’являється біль, дитина починає кульгати або рухи погіршуються — припиніть вправу та повідомте фахівця.
Важливо: ця стаття не встановлює причину підвищеного тонусу й не призначає лікувальний масаж. Стійкі або незвичні особливості ходи оцінюють педіатр, дитячий фізіотерапевт, ортопед чи невролог залежно від симптомів.