Дитячі будинки сімейного типу: скільки дітей та їхні обов’язки

Коротко: дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) в Україні — це не інтернат у приватному будинку, а окрема сім’я, де батьки-вихователі беруть на виховання та спільне проживання щонайменше п’ятьох дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у сім’ї за загальним правилом не повинна перевищувати десяти, враховуючи рідних дітей батьків-вихователів.

Скільки дітей може бути у ДБСТ

Чинне українське регулювання визначає ДБСТ як сім’ю, що бере на виховання та спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому загальна кількість дітей, включно з рідними дітьми батьків-вихователів, за загальним правилом не перевищує десяти.

Під час воєнного або надзвичайного стану законодавство допускає тимчасове влаштування дітей у межах можливостей сім’ї за спеціальними правилами. Такі ситуації не слід плутати зі звичайним постійним складом ДБСТ.

Хто такі батьки-вихователі

Батьки-вихователі — повнолітні особи, які створили ДБСТ і несуть відповідальність за виховання та розвиток влаштованих дітей. Вони є їх законними представниками у визначених законом питаннях без набуття статусу усиновлювачів.

Саме дорослі організовують безпеку, житло, харчування, освіту, медичну допомогу, представництво прав та взаємодію із соціальними службами. Дитина не повинна «відпрацьовувати» проживання в сім’ї або державну підтримку.

Який статус мають діти

Влаштування до ДБСТ не позбавляє дитину статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та пов’язаних із ним державних гарантій. Вона зберігає право на належні їй аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, майнові й житлові права у межах законодавства.

Коли вік і розвиток дозволяють, при вирішенні питання про влаштування враховується згода самої дитини. Це важливо: ДБСТ створюється для сімейного виховання дитини, а не для заповнення формальної «кількості місць».

Чи є у дітей спеціальні «обов’язки» через статус ДБСТ

Ні, окремого переліку трудових або господарських обов’язків для дітей лише тому, що вони виховуються в ДБСТ, немає. Законодавство визначає насамперед обов’язки батьків-вихователів та державних органів щодо захисту дитини.

Як і в будь-якій сім’ї, дитина може мати посильні вікові домашні справи: прибрати свої речі, допомогти накрити на стіл, долучитися до спільного прибирання. Але такі справи мають відповідати віку, здоров’ю, навчанню й розвитку та не можуть перетворюватися на примусову працю, системний догляд за молодшими дітьми замість дорослих або спосіб «заробити право жити в сім’ї».

Що держава повинна забезпечувати разом із сім’єю

ДБСТ не залишається сам на сам із усіма потребами дітей. Служби у справах дітей і соціальні служби беруть участь у влаштуванні, супроводі та контролі дотримання прав. Держава передбачає грошове забезпечення, соціальну допомогу на дітей, механізми житлової підтримки та інші форми допомоги за чинними програмами.

Правила й конкретні суми змінюються, тому батькам-вихователям краще перевіряти актуальні роз’яснення Мінсоцполітики, ПФУ, Державної служби України у справах дітей та місцевої служби, а не орієнтуватися на стару суму з блогу.

Освіта, здоров’я й особисті межі

Діти в ДБСТ мають право на освіту, медичну допомогу, розвиток, спілкування з важливими для них людьми, якщо це не суперечить інтересам та безпеці, а також на повагу до гідності й особистих речей. Великій сім’ї потрібні правила, але правила мають бути передбачуваними й однаково поважати дитину незалежно від її походження.

Не варто будувати систему на тезі «нас багато, тому старші доглядають молодших». Старша дитина може іноді допомогти, як у звичайній родині, але регулярний догляд, нічні чергування, відповідальність за ліки, годування або безпеку молодших — завдання дорослих.

Що важливо перед створенням ДБСТ

Це рішення не зводиться до площі будинку й бажання «допомогти якомога більшій кількості дітей». Кандидатам потрібно оцінити ресурс сім’ї:

• час і реальну доступність обох дорослих;
• вік і потреби рідних дітей;
• готовність працювати з травматичним досвідом, прив’язаністю та поведінковими труднощами;
• доступ до школи, медицини, психологічної та соціальної підтримки;
• можливість зберігати зв’язки між братами й сестрами;
• простір для приватності, а не лише формальну кількість спальних місць.

Майбутні батьки-вихователі проходять передбачені законом процедури й навчання. Конкретні вимоги до документів, житла, навчання та створення ДБСТ потрібно звіряти з чинним Положенням і місцевою службою у справах дітей.

Як говорити про ДБСТ із дітьми

Краще не використовувати формулювання «вас взяли, тому ви повинні слухатися більше». Сімейне виховання має давати дитині безпеку й приналежність, а не борг. Домашні правила можна пояснювати через спільне життя: «кожен прибирає за собою», «ми попереджаємо, куди йдемо», «чужі речі беремо з дозволу».

Коротка відповідь на запитання з заголовка

Скільки дітей? Щонайменше 5 прийомних дітей; загалом за загальним правилом — не більше 10 дітей разом із рідними.

Які обов’язки у дітей? Спеціальних трудових обов’язків через статус ДБСТ немає. Можлива звичайна вікова участь у сімейному побуті без експлуатації й перекладання дорослої відповідальності.

Хто відповідає юридично? Батьки-вихователі та відповідні державні/місцеві органи в межах своїх повноважень.

Джерела

• Державна служба України у справах дітей: дитячі будинки сімейного типу
• Сімейний кодекс України
• Постанова КМУ №564: Положення про дитячий будинок сімейного типу
• Дія: дитячий будинок сімейного типу