Поради для батьків

Істерики у дітей — це абсолютно природна частина їхнього емоційного розвитку. Однак для багатьох батьків вони стають справжнім випробуванням та джерелом тривоги. Щоби не розгубитися в такі моменти та допомогти дитині впоратися з емоціями, варто знати кілька простих, але дієвих правил. У цій статті розглянемо, як діяти під час істерики у дитини, та дамо практичні поради, які можна застосувати одразу.

Що НЕ слід робити під час істерики

Коли дитина закочує істерику, емоції беруть верх і над нею, і над дорослими. Є три помилки, яких варто уникати:

• Не дивіться дитині у вічі.Погляд очі-в-очі в такий момент може сприйматися як виклик, особливо якщо у вас роздратований вираз обличчя. Це лише підсилить напругу.
• Не розмовляйте під час істерики. Спроби вмовити чи пояснити щось дитині у момент піку емоцій — марні. Вона не здатна сприймати аргументи чи ваші вмовляння.
• Не погрожуйте і не карайте відразу. Залякування, крик або фізичне покарання можуть травмувати дитину і зовсім не допоможуть заспокоїтись.

Як реагувати правильно: практичні поради

• Залишайтеся спокійними.Ваш власний спокій — найкращий приклад для дитини. Глибоко вдихніть і прорахуйте до десяти, перш ніж реагувати.
• Дайте дитині простір. Якщо це безпечно, надайте дитині можливість перебути емоції самостійно. Не уникайте її, але й не насідайте з поясненнями.
• Слідкуйте за безпекою. Переконайтеся, що поруч немає гострих чи небезпечних предметів. Якщо потрібно, лагідно тримайте дитину — але лише для її захисту, а не як покарання.
• Висловіть розуміння після істерики. Коли пристрасті вщухли, обійміть дитину, скажіть, що розумієте її почуття: «Я бачу, що тобі зараз було складно». Дайте зрозуміти, що ви завжди поруч.
• Слова після бурі. Коротко поясніть, чому не можна реагувати так, як це було під час істерики, але донесіть свою думку м’яко і з повагою до дитини.

Профілактика істерик: що зробити заздалегідь

Попередити істерики легше, ніж їх залагоджувати. Для цього спостерігайте за сигналами, які передують вибуху емоцій: втома, голод, перенавантаження. Намагайтеся запроваджувати рутину, огортати турботою та пояснювати наперед, що і коли відбуватиметься. Даючи дитині розумні межі та час від часу дозволяючи їй самій приймати прості рішення, ви формуєте у неї відчуття контролю над ситуацією — а це зменшує ризик істерик.

Підтримка для батьків

Батьки часто почуваються винними, якщо дитина не може контролювати емоції. Та варто пам’ятати, що навіть ідеальні умови не гарантують повної відсутності істерик. Головне — не засуджувати себе, просити підтримки і не залишатися наодинці з труднощами виховання.

Підсумок: Істерики — це не ознака поганого виховання чи «примхливості», а один із способів, яким маленька людина навчається взаємодіяти зі своїми відчуттями. Прийміть цей процес із розумінням, зберігайте спокій, підтримуйте дитину навіть у найважчі миті, і пам’ятайте — виховання це шлях, на якому кожна помилка переростає у досвід.

А які поради допомагають вам? Діліться досвідом у коментарях — разом ми впораємось!